Українська | Русский | English

З ким має залишитися дитина після розлучення батьків, - Вікторія Варєнікова назвала 3 шляхи вирішення проблеми


Конфлікти між батьками, які вирішують питання, як ділити дитину – одна з найбільш складних та болючих тем у сімейному праві, оскільки вирішення цього питання полягає не лише у правовій площині.

Про можливі варіанти розв’язання проблеми розповіла в передачі «Запитай юриста» телеканалу Право TV асоційований партнер Sofiya Law Firm, адвокат Вікторія Варєнікова.

Навіть і у правовій площині не все так однозначно. Юрист нагадала, що правову основу вирішення конфлікту становлять Сімейний кодекс, Конвенція про права дитини та Декларація прав дитини. «Цікаво, що статус Декларації визначається листом Міністерства юстиції  від 19.08.2015 № Ш-16216/10.2 як soft-law: документ підлягає застосуванню, але не є імперативним для України, - звернула увагу В.Варєнікова. - Багато суддів та адвокатів наполягають на застосуванні принципу шостого Декларації, згідно з яким малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. Але, разом з тим, маємо також і практику, коли судді відходять від цього принципу. Насправді, якщо батько має нормальний заробіток,  не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, спілкується з дітьми, діти прихильно ставляться до нього, він також має повне право на те, щоб діти проживали разом з ним».

На думку експерта, вирішення конфлікту можливе трьома шляхами. Найбільш конструктивним є укладання нотаріально посвідченого договору про виховання, утримання дитини та порядок спілкування з нею. Документ може визначати розмір аліментів, додаткових витрат на дитину, графік зустрічей з дитиною, перелік та обсяг інших обов’язків. «Якщо сторони прагнуть виконувати договір – це прекрасний шлях для вирішення конфлікту», - переконана В.Варєнікова, яка закликає йти саме цим шляхом, аби не травмувати дитячої психіки.

Але у випадку, коли емоції стають на заваді мирному врегулюванню, залишаються 2 варіанти. Перший – звернення за допомогою до служб у справах дітей. Цей шлях, на думку юриста, неоднозначний, адже батьки на практиці банально не виконують рішення служби і остання не в змозі допомогти. Саме тому залишається другий варіант – звернення до суду, оскільки судове рішення більше мотивує батьків бути дисциплінованими.

Радикальною мірою у суперечці може стати відібрання дитини. У цей процес вже долучається прокурор. Така міра може бути застосована у випадку, коли один з батьків надто активно береться за виховання дитини без згоди іншого. З позиції закону іноді це може бути кваліфіковано як викрадення.

В.Варєнікова нагадала, що відповідно до Сімейного кодексу питання виховання і утримання дитини вирішується батьками спільно. «Це означає, що батьки зобов’язані радитися між собою. А з 10 років у – і з дитиною. В тому числі, у питанні з ким вона має проживати. До кого більше прихильна, з ким цікавіше, з ким більше розвивається, - пояснила вона. - А з 14 років дитина вже має право самостійно захищати свої права у суді».



03.05.2018
НОВИНИ ПФ «СОФІЯ»
Легітимні очікування – актив, що підлягає судовому захисту
Хоча цивільне законодавство України обмежує поняття «майно» певною річчю а також майновими правами й обов’язками, інтереси людини, пов’язані з певними законними сподіваннями, вже також захищаються в українських...
Детальніше...



Момент набуття чинності договору оренди землі: 5 аспектів, що слід ураховувати у земельних спорах назвав Олександр Поліводський
Актуальна судова практика у земельних спорах свідчить про те, що однією із ключових проблем сьогодні залишається визначення моменту набуття чинності договору оренди землі. Через неоднозначність підходу це питання...
Детальніше...



Всі новини